Ініціатива прозорості видобувної галузі - повернемось до основ

В Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, наша держава є дійсно багатою на природні ресурси. Проте, їх потенціал не використовується належним чином та у відповідальний спосіб. Як наслідок, маємо слабкий економічний розвиток, соціальну напругу, та нерозвинені політичні інституції. Мова йде про феномен, що відомий як "прокляття ресурсів", коли держави з величезними покладами нафти, газу, інших корисних копалин не здатні отримати з цього багатства необхідних вигід.

Більшість населення таких країн живуть за межею бідності, капітал із таких країн перекочовує в інші юрисдикції, всередині держави постійно відбувається боротьба між політичними силами за контроль над ресурсами. Зрозуміло, що і ситуація із оприлюдненням даних по веденню бізнесу (суми сплачених податків, коштів на лобістів, судові справи) – не серед найкращих. Непрозорість дій як держави, так і бізнесу заважає правильно оцінити привабливість видобувної галузі, забезпечити розвиток громад.

Ще 13 років тому ряд урядів та великих видобувних компаній домовилися встановити 12 базових принципів прозорості щодо потоків доходів у видобувному секторі економіки. З тих пір цей стандарт поширюється в різних країнах світу та відомий як Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ), до якої приєдналося понад 50 країн і більше, ніж 90 нафтових та видобувних корпорацій (див. Довідку щодо впровадження ІПВГ в Україні).

В цілому ІПВГ передбачає, що видобувні компанії розкривають дані про платежі до бюджету (податки, збори, соціальні витрати, витрати на інфраструктуру), а уряд – дані про доходи від видобувних компаній. Різночитання в отриманих цифрах аналізує Незалежний Адміністратор –компанія, відібрана в ході відкритого конкурсу, яка має пояснити ці розбіжності у звітах, що складаються в країні щорічно.

Стандарт ІПВГ постійно вдосконалюється і розширюється: зокрема, у редакції 2016 року він вимагає не лише розкриття інформації про платежі на користь урядів, а й дані про їх використання, інформацію про бенефіціарних власників компаній, публікацію текстів угод та контрактів, які дають право на розробку надр, а також внесок компаній у місцевий соціально-економічний розиток.

У рамках заходів, пов’язаних з питанням впровадження ІПВГ в Україні, які вдалося провести Палаті податкових консультантів, з’ясувалося, що критики ІПВГ насправді мало знайомі із засадничими принципами Стандарту і не розуміють завдань, які ставляться перед Ініціативою у світі (та й в Україні).

Тому й виникають питання на кшталт:

1. Бухгалтерський відділ і так має багато роботи – чому вони повинні ще додатково шукати та подавати інформацію для цілей ІПГВ, якщо все можна взяти в державних органах?
2. Навіщо подавати інформацію про сплачені податки і збори – вони все одно не змінять ситуацію в регіоні, де працює підприємство (інфраструктура)?
3. Нам доводиться працювати в конкурентних умовах, коли всі інші підприємства використовують нелегальні способи для ведення діяльності – для чого впроваджувати ІПВГ, якщо такий спосіб ведення діяльності у галузі давно склався і не буде змінюватися ще роками?

У тій чи іншій варіації чуємо подібні коментарі в Києві, Чернігові, Харкові, інших містах від компаній, які вже в 2015 році долучилися до подачі інформації для першого Звіту ІПВГ України (звіт стосувався 2013 року, охопив видобуток і транспортування нафти та газу) або тих, хто почув про плани впровадження ІПВГ в Україні і будуть подавати інформацію вже цього року (за 2014 та, можливо, за 2015 рік).

Звичайно, кількість подібних питань із часом зменшуватиметься мірою інформування про вимоги Ініціативи. Аби покращити розуміння цілей ІПВГ вбачається за необхідне згадати основні принципи, які визначені ініціаторами ІПВГ в далекому 2003 році і з того часу не змінювалися.

Принципи ІПВГ – як їх розуміє світ

1. Ми вважаємо, що розумне та економне використання багатства природних ресурсів має бути важливим двигуном сталого економічного зростання, що сприятиме сталому розвитку та зниженню рівня бідності, але в разі відсутності належного управління може призвести до негативних соціально-економічних наслідків.
2. Ми стверджуємо, що управління багатством природних ресурсів на благо громадян країни належить до сфери діяльності суверенних урядів, яка повинна здійснюватися в інтересах їх національного розвитку.
3. Ми визнаємо, що вигоди видобування ресурсів проявляються як потоки доходів протягом багатьох років і можуть великою мірою залежати від цін.
4. Ми визнаємо, що суспільне розуміння державних доходів та витрат у динаміці часу може сприяти громадським дебатам та усвідомленому вибору придатних та реалістичних варіантів сталого розвитку.
5. Ми підкреслюємо важливість прозорості з боку урядів та компаній у видобувних галузях, а також необхідність покращення державного фінансового управління та підзвітності.
6. Ми визнаємо, що досягнення більшої прозорості має бути визначене в контексті дотримання умов договорів та законів.
7. Ми визнаємо, що фінансова прозорість може призвести до покращення середовища для внутрішніх та іноземних прямих інвестицій.
8. Ми віримо в принцип та практику підзвітності уряду всім громадянам з метою розумного та відповідального управління потоками доходів та державними витратами.
9. Ми дотримуємося принципу заохочення високих стандартів прозорості та підзвітності в громадському житті, державній діяльності, а також у бізнесі.
10. Ми вважаємо, що потрібен в цілому послідовний та дієвий підхід до розкриття інформації про платежі та доходи, що має бути простим у впровадженні та використанні.
11. Ми вважаємо, що розкриття інформації про платежі в окремій країні повинно здійснюватися для всіх компаній видобувної галузі, що працюють у такій країні.
12. Ми вважаємо, що при пошуку рішень усі зацікавлені особи повинні зробити свої важливі та необхідні внески - включаючи уряди та їхні органи та установи, компанії видобувної галузі, сервісні компанії, багатосторонні організації, фінансові організації, інвесторів та неурядові організації.

Ці принципи чітко вказують на стратегію "батьків-засновників" ІПВГ – рух до прозорої політики та діяльності видобувних галузей. Звичайно, проаналізувати всі можливі ризики, що стоять на шляху просування до цієї стратегії, неможливо. Але принаймні зайві питання зникнуть, якщо із цими принципами ознайомитися та прийняти.

ДОВІДКА щодо впровадження ІПВГ в Україні:

Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) – стандарт по підтриманню прозорості у видобувній сфері, який встановлюється на добровільних засадах. Впроваджується в 51 країні світу, які задекларували зобов’язання його дотримуватися.

Стандарт ІПВГ в Україні почав впроваджуватися з 2009 року після прийняття постанови КМУ № 1098. Наступний етап в розвитку відбувся у жовтні 2012 року після оприлюднення Наказу №785 Міненерговугілля, відповідно до якого була сформована Багатостороння група зацікавлених осіб, до якої на паритетних засадах увійшли представники як і бізнесу, так і держави та громадськості. Завдяки цим подіям вже 17 жовтня 2013 року Україна отримала статус країни-кандидата ІПВГ. У 2015 році почав функціонувати Національний секретаріат ІПВГ та призначено Незалежного Адміністратора, який – як вже зазначалося – раніше відповідає за звірку даних від уряду і компаній і підготовку звіту по ІПВГ. І нарешті, вже 4 грудня 2015 року вийшов перший український звіт з ІПВГ, що недвозначно показує просування України в напрямку досягнення прозорості видобувної галузі.

Більше матеріалів на дану тему можна знайти тут: http://eiti.org.ua/biblioteka/

Матеріал підготовлений експертами Палати податкових консультантів в травні 2016 року в рамках реалізації субгранту проекту «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження» у частині надання допомоги в реалізації компоненту «Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в Україні», який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).